Великдень завтра — дивовижне свято…
Бо повно в нім чарівності й краси,
Ще спогади… А спогадів багато,
Я знову рідні чую голоси…
І посмішки привітні тата й мами,
Їх заклопотаність і жарти, та пісні…
І кошик з паскою та крашанками…
Ті надзвичайні, дивовижні дні.
А в хаті радість і завжди робота,
Любов у слові і людське тепло.
І про своїх дітей батьків турбота,
Та зла ніколи в хаті не було
Й лайливих слів, і п’яного застілля,
А лише щирість, світла доброта.
Всі щось робили, не було безділля,
І променилась в домі теплота.
Ще гості в хаті, що завжди співали —
Лунали дивовижні голоси.
Піснями рідними вони вражали,
Багато в тих піснях було краси.
А мама з ними теж завжди співала,
І я також. Казала мама: «Вчись!»
І пісня та аж до небес злітала
Й моя душе летіла з нею ввись.
Той гарний час у пам’яті спливає,
Багато в ньому щирості й тепла.
Мене він у дитинство повертає,
І я тоді щасливою була.