Люблю життя! Та як же не любити!
Якщо довкіл така краса! Весна!
Тож у красі п’янкій чудово жити,
Вітає днина радісна й ясна,
І голубіє небо над тобою,
І води розлилися на поля!
Туманець постелився пеленою
І усміхнулась квітами Земля.
Вітрець легесенький пісні співає,
З-за моря повертають журавлі...
Біленька хмарка в небо набігає —
Все оживає на святій Землі!
І я люблю життя! Люблю безмежно!
Тут справжня казка, щастя і краса!
Любов заходить в серденько бентежно
І відбуваються повсюди чудеса...
Люблю життя! Та як же не любити!
Як йде весна, несе нові пісні...
Велике щастя жити і любити,
Та зустрічати ранки чарівні!