Надія Красоткіна

Як йде весна до мого краю,
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землі стає світліше.
Верба схилилась над водою
І віти-коси в річці миє.
Своєю вродою простою
Людині завжди серце гріє.
А як журба на серці, туга,
Прийди до світлої вербички
І прихилися, як до друга
Чи як до рідної сестрички.
Вона послухає, зігріє
І стане легше в світі жити.
Вона твій біль забрать зуміє,
Верба уміє це робити.