На Вербницю уже й верба розквітла,
А пахне як! В словах не передати!
І стільки в ній краси, тепла і світла,
Що хочеться від радості співати.
Над нею сонце просто дивовижне
І небо чисто-чисто голубіє.
Від цвіту того все повітря ніжне…
Верба у себе закохати вміє.
У ній то радість, то вона сумна,
То гілочками всіх вона вітає…
Верба весною — це краса одна…
Вербичці вітер коси заплітає.