Надвечір дуже прохолодно стало,
Бо сонце на спочинок попливло.
Тому і світла, і тепла вже мало,
А як же гарно літечком було!
Та це було, а вже тепер немає.
І вечоріти рано почало.
Холодний вітер між гілок гуляє,
І забирає все довкіл тепло.
Вже вересень пішов, не повернеться,
Було у ньому різне кожен час.
Чи з вереснем нам стрітись доведеться,
В майбутні роки чи хоча б ще раз?
Ніхто не знає. Та і як вгадати?
Якщо в нас доля в кожного своя…
Не можна передбачити й сказати,
Де буде пересадка і чия…
Але живімо, світові радіймо
І сподіваймось на добро завжди.
Поміж людьми добро і щедрість сіймо,
Щоб поміж нами не було біди.