Весна на кінчику пера.
Торкнись і зазвучить віршами.
Бо ж надворі така пора,
Що грає барвами й піснями.

Бо ж надворі така весна,
Що не писати — гріх! Та й годі!
Привітна, трепетна, ясна
І стільки радісних мелодій,

Що як їх в серці розмістить?
Вони з душі у простір рвуться.
В піднесення щасливу мить
Віршами на папір кладуться.

І скільки б не було вам літ,
А як весна прийде до краю,
То серце проситься в політ...
Ви вірші пишете, я знаю!