Ну, от… А на Землі все оживає:
Травинка ніжна, квіточка мала.
Хоч уночі мороз ще допікає,
Та все вже потяглося до тепла,
Що вдень струмить від сонечка ясного.
До світла тягнеться, бо вже пора.
І стільки аромату запашного,
І стільки звуків посеред двора.
Якась співає пташечка привітно,
Посвистує синичка на гіллі.
Встає веселка в небі семицвітно,
Гніздечко мостить білка у дуплі…
Усе скоріше жити поспішає,
І прагне якнайшвидше зацвісти.
Хоч в лютому ще холодно буває,
Та день побільшав й хочеться рости…