Хоч зранку морозець бере легенько,
Та квітам що? Вони собі цвітуть!
І виростають кожен день швиденько,
Та людям радість й щастячко несуть.
На квіти глянеш — серденько радіє,
Й душа від щастя в небеса летить.
Бо на тепло й на сонце є надія,
І хочеться співати і любить.
І хочеться хороше щось вершити,
І усміхатися, й допомогти усім…
Бо як же гарно в цьому світі жити!
Потрібним бути рідним і близьким.
Бо навесні не тільки крига тане —
В душі зима розтанути спішить.
Пригріє сонечко, привітно гляне
І зразу щастя в серці заіскрить!
Весна насправді всім дає надію,
Не тільки квіти радісно цвітуть…
Вона народжує у серці мрію,
І люди вирушають з нею в путь.
А з мрією вони стають сильніші,
Любов і щастя окриляє їх.
А небеса безмежні — вищі й вищі
І мрійників запрошують усіх.