Зимовий ранок. Трохи засніжило
І забілів щасливо цілий світ.
Повсюди чисто-чисто, біло-біло,
І сад неначе радістю розквіт.
В повітрі тепло… І сніжок вже тане,
І квіти повиходили з землі
Й дивуються: «Чи вже весна настане?»
Вони такі тендітні і малі…
Та тягнуть в світ свої голівки білі
До сонечка, у світлу голубінь…
Найперші квіти, ніжні, але смілі.
Й горобчик заспівав своє «Цвірінь!»
Хоч ще зима, та всі в чеканні дива,
Бо все так прагне сонця і тепла…
А я іду стежиною щаслива,
Бо в серденько уже весна прийшла.