Як дивовижно небо голубіє!
Пора квіткова зараз й голосна.
Усе на світі про кохання мріє —
Запанувала радісна весна.
І серце стрепенулося, злетіло
У мрійні і високі небеса.
Йому літати раптом закортіло,
Бо всюди щастя, радість і краса.
І справжня воля, що дає наснагу
І кличе у політ і до життя.
Дарує радість, щастя і відвагу,
Бо це і є для всіх — саме життя.
А скільки літ нам зовсім не важливо —
Весна серця любов’ю налила.
І це насправді те найбільше диво,
Яке нам дати всім весна могла.