Я зачарована красою, що повсюди.
Бо дивовижно гарно на Землі.
І треба, щоб були щасливі люди,
Всі діти: і великі, і малі.
Щоб усміхались сонечку привітно,
І пташечці, що пісеньку співа.
Кульбабці жовтій, що довкола квітне,
Бо вся природа мудра і жива.
Повсюди ж гарно, тепло і казково.
Весна у розквіті, бо ж травень на дворі.
І на душі від цього світанково.
Й маленька біла хмарка угорі
Пливе собі тихесенько і чемно,
Немов кораблик білий в самоті…
Спостерігає вітерець недремно
За всім, що є навколо на путі.
То враз затихне, щось там примічає,
То зірветься і полетить кудись…
Таку веселу вітер вдачу має,
То раптом пелюстки підніме ввись,
Й розкидає згори по всьому світу,
Мов феєрверк, накриє білим все…
Це вітер вказує пряму дорогу літу,
То ж скоро й літо він нам принесе.