Весни багато людям не буває,
Вона жадана, світла і ясна.
Бо все навколо дружно зацвітає,
І радість, щастя всім несе весна.
Вона іде полями і лісами,
Дарує диво-квіти чарівні.
Співає і радіє разом з нами,
І довшають, стають тепліші дні.
А скільки сонця, радості і світла
Дає нам після довгої зими.
І ось уже уся земля розквітла…
Про весну тільки й мови між людьми.
Бо кращого у світі не буває,
Як сонця цвіт і співи голосні.
Тут кожна пташка й квіточка співає.
А дні тепленькі, сонячні, ясні.
Людині ж більшого уже й не треба,
Як ця краса яскрава, голосна,
Бездонна синява ясного неба
І дивовижна, трепетна весна.
Хай світить сонце угорі над нами,
Хай небо миром й радістю цвіте,
А люди зустрічають день піснями
І серце стане добре й золоте
І мудре, щире, світле і яскраве…
То ж золото згрібати не спіши.
Не треба людям золото лукаве,
Воно хай буде в кожного в душі.