Так вранці сонечко світило…
День обіцяв чудовим бути.
Та небо стало, мов білило,
А сонця вже нема й не чути.
Весна мінлива, чародійна:
Є сонце, хмари, є вітрисько.
То дощ — волога благодійна,
То сніг і на дорозі слизько.
Але усе вже оживає:
Дерева, квіти і травичка.
То ж зміна частою буває.
Весна таку вже має звичку.
Щоб не було, та все чудово,
Бо більший день і менша нічка.
У світі гарно, світанково,
То ж у весни гарненька звичка!
Весна несе тепло приємне,
Уся природа оживає.
Іде від нас лихе і темне…
А так весною лиш буває.