Якою б не була погода,
Як не дощили б небеса,
Та оживає вся природа,
Повсюди радість і краса!
Бо це весна іде по світу,
Тож зацвітає все живе.
І стільки того щастя й цвіту,
Що як і хмарка пропливе,
То радісно, бо й дощик треба.
І хай частіше хлюпотить.
А сонечко зійде на небо,
Враз хочеться сміятись, жить!
От і сьогодні все дощило,
Вночі і зранку… Та дарма!
Водою землю окропило,
А зараз дощику нема.
Бо вітер хмари розганяє,
Щоб сонце вийшло й зацвіло.
От сонце радістю засяє,
Дощу неначе й не було.
А всюди свіжо, ніжно, гарно!
Розкрили квіти пелюстки.
Тож дощик хлюпотів не марно!
Краса — дощеві завдяки!