А сяйво ясне струменилось в вікні
І нічка, від місяця світла...
До мене весна зазирнула у сні.
Й душа моя раптом розквітла.
І стала така молода і ясна,
Як в юності, вся веселкова.
Чарівними барвами грала весна,
Духмяна, п’янка і чудова.
У квітах, у барвах, у зелені трав
Манила до себе, просила...
А вітер пісні свої ніжні співав
Й прозорі приніс мені крила.
І я раптом стала, мов пташка, легка,
Злетіла у небо блакитне.
Весна пречудова й яскрава така
Звучить, променіє і квітне...
Мене повертає у юності дні,
Де все первозданне й чарівне.
Так легко і світло на серці мені,
Усе пречудове і дивне.
І я полетіла в зелені гаї,
Над полем квітковим, ставками...
Легенько несли мене крила мої
Над горами і над річками.
Пора була гарна, чарівна, ясна,
Так серце моє дивувала...
Така незабутня, яскрава весна
У юність мене повертала.