Весь день над нами хмари нависали,
А сад осінній листячко скидав.
Вітри холодні в полі сновигали,
І ліс від суму іноді зітхав.
Бо ж зовсім скоро зникле позолота,
Зчорніють від дощів стежки й поля.
Й нависне всюди сірість і скорбота,
І втратить колір раптом вся земля.
Травичка зжовкне і зав’януть квіти,
Від холоду заціпеніє все.
То ж пізня осінь, нічому радіти,
От вітер вже останній лист несе…