Вечірнє сонце вже слабенько гріє,
Ще й вітерець холодний повіва.
То ж березень, і швидко вечоріє,
Без шапки трохи мерзне голова.
І квіти затулили пелюсточки,
Зігрітися їм хочеться вночі.
Принишкли всі пташині голосочки
І стало в хаті темно без свічі.
Та засвітились зорі поступово,
А потім виплив місяць в небеса.
І стало видно, світло і чудово.
А на травичку випала роса.
Це ніч прийшла на землю, тихо впала.
Закрила простір чорними крильми.
Малих дітей на сон заколисала,
І до землі притиснулась грудьми.
І стало тихо-тихо, все поснуло,
А нічка відпустила гарні сни.
Вони порозлітались, лиш війнуло,
Неначе подих ніжної весни.