Вечірнє сонце, дякую тобі
За ту красу що в небесах так сяє,
За тихий сум, що сів ось на вербі
І чи заснув, чи то лише дрімає.
За тишу дякую, що в сутінках живе,
За спокій щирий, що в моєму небі.
За той туман, що над ставком пливе
Й пісні, що виникають при потребі.
За день прожитий дякую тобі,
За справи всі, що я за день зробила.
Й за те, що у щоденній боротьбі
Я не гублю, а здобуваю крила.