Пора осіння. Швидко вечоріє,
Вже темне небо весело зоріє.
Підморгує казково зірочками
І ніби розмовляє ніжно з нами.
Там стільки зір, що просто не злічити,
І з ними хочеться про все погомоніти.
Пізнати загадку велику і величну,
І розгадати таїну космічну.
Але хіба можливо це зробити?
То ж скільки людству треба ще прожити,
Щоб розібратись і наблизитись колись
До таємниць та полетіти ввись.
Хто зна… Можливо прийде час,
Що Всесвіт ще відкриється для нас…
Бо так же хочеться цю таїну пізнати…
Вже ніч прийшла і треба спати…