Вечірні сутінки і вітер затихає,
Стомились люди, відпочити йдуть.
Уся природа спатоньки лягає,
А тихі зорі сни усім несуть.
Тож діти будуть в снах своїх літати,
До когось справжня казка прийде в сон.
Бо нічка вже заходить до кімнати
І сторожують сни коло вікон.
Яке це щастя, як повсюди тиша,
І вибухи ніколи не гримлять.
А тільки вітерець легенький дише
Й з приходом ночі звірі й люди сплять.
Яке це щастя! Але в нас немає,
Бо йде війна, ракети скрізь свистять…
Сигнал тривоги часто завиває,
Вночі не завжди навіть діти сплять…
Та осінь йде і про війну не знає,
Вона фарбує листя в жовтий цвіт.
І кожен раз нам казку посилає,
І розмальовує чарівний світ.