Вечірній дощик дрібно накрапає,
В природі прохолода — гарний час.
Й тривога, ніби трохи відступає,
Бо вдень було всього багато в нас.
Тож спокій ніжно землю обіймає
Та пригортає до своїх грудей.
Свою любов і щастя посилає
Та горнеться тихенько до людей.
Щоб затишно і добре людям стало —
Вечірня тиша обіймає всіх.
Щоб зло і горе на Землі пропало,
А линув щирий і чарівний сміх.
І щоб тривоги більше не звучали
І не наводили на діток страх
Щоб матері від горя не ридали,
А щастя й радість в їх жили серцях.