Вже вересень пішов від нас,
А ось і жовтень на порі.
У небі сонце в добрий час,
Та всюди квіти у дворі
І вітер в’ється між гілок,
Скидає листячко руде.
Калини кущики в рядок,
Мов хтось за руки їх веде.
Та ранок холодніший став,
Пізніше сонечко встає.
І тихо-тихо мріє став,
Хоч ще життя на ньому є,
Але немає вже пісень,
Кому ж співати в холоди?
Міняється усе щодень,
Рогіз зігнувся до води.
І лише шелести довкіл,
А от пісень уже нема.
Сховався у землі підбіл,
Бо незабаром вже зима.