Який чарівний ранок! Неймовірно!
На ніжних пелюстках блищить роса.
І вітерець між гіллячком помірно
Пливе собі… А всюди ж ген — краса!
У небі голубінь і білі хмарки
То випливуть, то зникнуть і нема…
Вже зранку тепло, хоч іще й не жарко,
Та вже весна у світі недарма!
Усе росте, вбирається у квіти,
То виповзуть погрітися жучки…
А вдень, як ніжно сонечко присвітить,
То голос подають з озер качки.
А в небі птахи зграями й ключами
Летять, летять… Лиш очі підніми
І подивись, вони вгорі над нами.
Їх привітай й любов’ю обійми.
Бо це наш край, природа наша рідна,
Усе, що є навколо — наше все!
Вона захоплення людського гідна,
Красу життя і радість всім несе.