Осінній сум. Вже листя позлітало,
Ще доцвітають квіти де-не-де.
І радості зосталось зовсім мало,
А глянеш іноді — уже й нема ніде.
І небо хмуре дощиками сіє.
Земля зчорніла, мокра від дощу.
І вітер якось скаженіло віє,
Дивлюся у віконце і мовчу…
Не хочеться й виходити із хати,
Там холодно, а дощ січе й січе.
А в хаті тепло, можна почитати,
І затишок чарівно пісня тче…
То ж є свої привабливі хвилини,
Як навіть дощ і холод надворі,
Та, коли сонце є в душі людини,
То в неї завжди радість на порі.