Надія Красоткіна

А—Я

Вже літечко кінчається

Вже літечко кінчається, а шкода,
Бо відійде оця краса й тепло.
Але це так задумала природа,
Щоб жити цікавіше нам було.
Тож прийде осінь, буде прохолода
Та довші ночі, і коротші дні.
Ще для вітрів відкриється свобода,
Вони співатимуть тужні пісні.
І будуть хмари низько нависати,
А сирість заповзатиме вужем…
І дуже пізно буде в нас світати,
А по обіді вечорітиме уже.
Та це ще буде, але зараз гарно,
Лист пожовтілий лише де-не-де..
Тумани ранками повзуть примарно,
Але пташок співучих вже — ніде…
А потім все навколо зажовтіє,
Вберуться в колір парки і гаї…
І срібло літо бабине розвіє,
Як мрії або спогади свої.
На кожен час своя краса і врода,
Лише цим світом щиро захопись…
Дарує казку чарівна природа.
А ти поглянь і серцем переймись.