Чарівний ранок… Осінь, прохолода,
Качки зібрались снідати в ставку.
Вже літечко пішло і трохи шкода…
Та осінь маємо чудову і дзвінку!

Краса повсюди просто несказанна!
А вранці, тільки сонечко встає,
Над річкою вода парує гарно,
І в цьому дивовижна казка є…

Туман біленький всюди наповзає
І надзвичайним білий світ стає.
Чубочок дерева з туману визирає
І щось нашіптує у небеса своє…

Краса і чари, віковічне диво,
Що заворожує, збагачує серця…
Бо як же гарно, як же скрізь красиво!
Краса безмеж! Немає їй кінця!

І все це хочеться словами передати,
Цю тишу, що в туманові пливе,
Щоб потім якось раптом пригадати,
Що все в природі дивне і живе,

Що є у дивосвіті добра казка,
Яка оточує усіх і зігріва…
Що є любов жива і щира ласка
І незбагненні, чарівні дива…