Вже надворі осіння прохолода,
Роса колюча, наче льодяна.
І за теплом приємним серцю шкода,
Хоч ще погода сонячна, ясна,
Але тепла уже чомусь немає,
Хоч іноді вдень сонце припече…
Та вітер листячко з дерев зриває,
А з неба часом хмара протече.
То в сіру шаль загорнеться все небо,
Немов від холоду. І сиро надворі.
Та це вже осінь, так воно і треба,
Що менше сонця й світла угорі.
А серцю сумно, бо краси вже мало,
У світі менше радості й тепла.
А з вітром листя золоте кружляло,
Ще в лісі казка чарівна жила…