Я вранці сонечко усміхнено вітаю
І дивовижно сині небеса.
В моїм краю від краю і до краю
Ліси і ріки, і така краса…
Від неї просто серце завмирає,
Повсюди казка й дивина живе.
Ось біла хмарка в небо випливає
І легко-легко в синяві пливе.
Вже осінь підбирається тихенько,
Усе фарбує в різні кольори
І одцвітають квіти помаленьку,
Скупіше гріє сонечко згори.
І довша ніч, та зорі яскравіші,
Це літо догоріло й відійшло.
Та дні тепер стають ще цікавіші,
Останнє нам даруючи тепло
Й свою красу. Усе неначе в казці,
І журавлиний клекіт вдалині…
Все ще зігріте в сонечковій ласці,
Й тужні у нас тепер звучать пісні.