Дивлюсь на світ, а він, неначе казка...
Весна! Земля уся-уся в цвіту!
Від сонечка тепло, любов і ласка,
Воно ще має й душу золоту!
Пробуджує від сну усе, що спало,
І що ховалося від холоду в дуплі...
Тож все нараз уже порозквітало
Й прокинулось на чарівній Землі!
Милуюсь я, впиваюся красою,
Бо всюди радість, щастя, чудеса!
І небо фарбою залите голубою,
І на землі скрізь квіти і краса!
Вже повертаються усі пташки додому,
Тож вранці чути їхні голоси...
І впізнаю їх пісеньку знайому,
І просто воскресаю від краси.