Вже почали садочки зацвітати
Вже почали садочки зацвітати,
І абрикоси, й сливочка цвіте…
І пташечка ось почала співати,
Усе довкола радісно росте.
Весна прийшла і можна б порадіти,
Але війна радіти не дає,
Бо гинуть люди: і дорослі, й діти,
А ворог по містах все б’є та б’є…
За що? Чого фашист розперезався,
Нам в ріднім краю жити не дає?
Він українців знищити узявся
І довести нам хоче щось своє?
О, росіяни, ну хіба ж ви люди?
Ви дикуни кривавої орди!
Ніколи більше щастя в вас не буде,
Хоч в вас воно й було вряди-годи…
Порушили ви всі святі закони:
Вбиваєте, крадете навмання,
Ґвалтуєте, й нема в вас заборони
Ані на що…Живете так щодня.
Ви після цього будете щасливі?
Та й в чому щастя бачите своє?
Від горя цього наші діти сиві,
Хоч щось святе в душі у вашій є?
Ви нелюди! Й душі у вас немає,
Криваві орки, вам — кати ім’я.
Країна наша у вогні палає
Ніколи не прощу цього вам я!