І от вже рік, як в нас війна вирує,
Вже цілий рік нас нищать вороги.
Яка ідея орками керує?
Невже їм смерть і горе до снаги?
Ні! Я не можу навіть уявити,
Як можна у чужу країну йти,
Міста і села нищити, бомбити,
І ґвалтувати, зло і смерть нести…
Не сила уявити, як можливо,
Смерть чорну в мирний, в добрий край нести…
Це замість того, щоб творити диво,
І до людей з добром в душі іти…
Які ж нелюдські душі треба мати,
Щоб так знущатися над мирними людьми…
Й самим в чужому полі помирати,
Й нас заставлять вмиватися слізьми…
Яка ж вас, орки, мати народила,
Що в ваших душах лише зло й пітьма?
А доля мудрості чого вам не вділила?
Я зрозуміла… В вас душі нема…
Нема душі і жалості немає,
Сумління же ніколи не було…
У вас, в країні, свій бенкет справляє
Гординя вічна, підлість, заздрість й зло…