Я людей не можу зрозуміти,
Як так може бути і чому?
Мати розум і війни хотіти?
От цього я зовсім не збагну.
Що в вас, люди, стало з добротою?
Ви чому у світ несете зло?
Скільки літ на всіх йдете війною,
З вами що, «пороблено» було?
Як вампіри прагнете ви крові,
І радієте, що всім несете зло.
Ви усіх нас знищити готові,
В вас таке ще з тих племен було…
Але ж люди ви, а чи не люди?
Схожі на людей, та без душі.
Ви подумали, що з вами буде?
Ви ж застрягли десь в своїй глуші…
В темені густій душа блукає,
І до світла виходу нема.
Людство до байдужості звикає,
А навкруг вас холод і пітьма.
Ви уже не можете прозріти,
Кровожерливість у світ несе.
Та пора усім вам зрозуміти,
Що гординя ваша — це не все!