Хто навпрошки кудись простує,
Той часто вдома не ночує.
Таке прислів’я є в народу,
Що навпрошки — собі на шкоду.
Бо поки шлях прямий шукав,
То й ненароком заблукав.
Та й не один вже молодець
Пропав, як рушив навпростець.
Тут, бачите, у чому суть…
Прямі шляхи не всі ведуть
До успіхів і перемоги…
Розумно вибирай дороги!
Бо не завжди прямі путі
Ведуть до щастя у житті.
Бо й звір не піде навпрошки,
А ти ж людина, все-таки.
Тому міркуй, які путі
Тобі потрібні у житті.
Бо ось веде пряма дорога,
Здається близько перемога,
Але буває й доля зла —
Дорога в прірву привела…
Хотілось швидше, навпростець,
А тут скала — путі кінець.
Полізеш — розіб’єш лице…
Скажи… Тобі потрібно це?
Розумним будь, не поспішай,
Дороги мудро вибирай.
Щось треба часом обійти,
Щоб правильно свій шлях знайти.
Не завжди по прямій простуй,
А все обдумай, обміркуй.
І хай ведуть до перемоги
Тебе лиш правильні дороги
І не прямі, не навпростець.
Ось так. І віршику кінець.