Лиш сонце визирне і хочеться в політ…
Хоч я не пташка, та лечу у небо.
Так подивитись хочу на широкий світ
Й весну стрічати… Більше вже й не треба…
А в небо кличе чарівна блакить!
І стільки світла, радості земної…
Яке це щастя на Землі цій жить,
Нема ніде, мабуть, краси такої,
Як на Землі, хоч облети весь світ,
Безмежний Всесвіт, зорі і планети.
Хоч будете шукати сотню літ,
Але краси такої не знайдете,
Як на Землі. Бо ж тут усе бринить,
Цвіте, росте, звучить, тремтить, співає…
Зима минає і весна летить
Й билинка кожна в щасті розквітає…