Випав сніг на весняні квіти
Й низько всі до землі нагнув.
І принишкли квітки, мов діти,
Коли раптом батько гукнув.
Але сонце спливло на небо
І розтанув сніжок, поплив.
Їм же ласки й любові треба,
І щоб промінь ясний ожив.
Квітам треба тепла і світла,
Сонця ніжного і пісень.
І тоді їх душа розквітла
Серце грітиме нам щодень.