У світі випадковостей немає,
Все до людей приходить в певний час.
Але цього ніхто із нас не знає.
Бо щось оберігає, мабуть, нас,
Щоб ми не знали, що на нас чекає
Й добро приймали, наче божий дар,
І хай душа від радості засяє,
І не чекає, що прийде удар,
І буде важко. Хай душа сміється
Й летить у небо з мріями до зір.
І хай надія понад нами в’ється,
А щастя... Мов лавина йде із гір!
Й не треба зовсім думати про горе,
Що може статись у якусь там мить.
Людське життя, неначе синє море,
То штиль на ньому, то воно штормить…
І все буває: зустрічі й розлуки,
Любов і розпач може нас зустріть…
Та попри все беріть себе у руки,
І з добротою в серденьку живіть.
Бо все в житті, мабуть, не випадково,
У кожного своя є доля й шлях…
Що майбуття не знаємо … Чудово!
То ж думаєм, хоч щось у нас в руках.