Яке високе небо наді мною!
У нім хмарки біленькі — дивина!
Воно вражає серденько красою,
Бо в ньому спокій, казка, глибина…
Дивитись в небо можна безконечно
І кожен раз у ньому щось нове.
Он обнялися хмарки дві сердечно.
У небі цілий дивосвіт живе.
Безмежна синява, аж серце завмирає
Й немає ні початку, ні кінця…
Й красою щиро душу наповняє,
І доброту вливає у серця.