Усе в тумані: вулиці, будинки,
Дерева жовті, квіти і поля…
Висять в повітрі росяні краплинки
І мокра від туману вся земля.
Звисають краплі з гілочок й листочка,
Бо ж хмара опустилась до землі.
Сухого вже нема ніде й куточка,
Усе зачарувалося в імлі.
Казково гарно, дуже незвичайно,
Ще й тиша заворожує серця.
Красу цю зняти хочеться негайно
І увібрати в душу до кінця.
Бо кожен ранок восени — це диво,
Щоразу незбагненне, щось своє.
Та завжди несподівано красиво,
Бо ж казка й загадка в природі є.