О! Вишиванка — це краса і диво!
На ній і квіти, й кольори усі...
Узори ж як підібрані красиво:
І квіточка, й листочок у росі…
А скільки дум людських переплелося
У хрестиках на білім полотні.
А скільки почуттів передалося…
І мрії там крилаті і ясні.
Любові й ніжності у ній без краю,
Це оберіг насправді у житті.
Здоров’я тому, хто її вдягає,
І щастя вже закладене в шитті.
Це так насправді, наче мудра казка!
У вишиванці завжди дивина,
Бо вплетені в узорах, ніжність, ласка,
І щирість світла і п’янка весна…
Й любов, що йде від матері до сина,
Й до доні, щоб щасливо прожила.
І щоб святою стала та стежина,
Що від порогу діток повела.
Це вічні думи і переживання,
Любов, Надія, Віра і життя…
Душі тепло лягло у вишивання
І вічний поклик в світле майбуття.