Всіх зустрічають весняні світанки,
А школа знову кличе на урок.
Випускники вдяглись у вишиванки
І на останній свій прийшли дзвінок.
Усі такі красиві — несказанно!
Як квіти, діти! Вишивки цвітуть.
А час в дорогу кличе невблаганно.
По цих дорогах всі вони й підуть.
То ж мами їм сорочки вишивали,
Щоб стріла їх удача на шляхах.
Щоб ангели дітей оберігали,
І зірочка світила в небесах,
Яка б дорогу праведну вказала,
Щоб діти їх не збилися з путі.
В сорочку мати всю любов вкладала,
Щоб дітям добре повелось в житті.
Сорочка оберіг і світле диво,
Вона в житті зігріє й захистить.
Засвітить сонечком ясним у зливу,
Поверне у дитинства світлу мить…
Сорочка-диво. Скільки в ній любові,
Високих мрій, надій і сподівань.
В узори склались ниточки шовкові…
Як хрестиківка добрих побажань.
А вишиванки різні, всі чарівні,
Однакових нізащо не знайти.
Як і дороги в світ — складні і дивні…
І кожен мусить по своїй пройти.