Вишнева заметіль
Вишнева заметіль мела,
В танку з пелюстками кружляла.
Весна буяла і цвіла,
Увись до мрії піднімала
У сині-сині небеса,
Де світло і безмежна воля.
Де радість, простір і краса,
Жадана і щаслива доля.
А вітер грався у гіллі,
Знімав пелюсточки легенькі,
Складав, мов сніг, по всій землі,
І стежечки зробив біленькі.
Я згадую п’янкі літа,
І юності моєї вишні.
Місця, де молодість свята,
Й сади вишневі пишні-пишні.
Туди стежина повела,
В літа, у дні п’янкі, спекотні…
Вишнева заметіль мела…
А ми всі юні, безтурботні…
От знову заметіль мете,
Із вишень пелюстки зриває.
Весна буяє і цвіте,
Та час назад не повертає.