Вночі грибні дощі шуміли,
А ніч тепленькою була.
Зірки в цю нічку не світили,
Бо хмара над селом лягла
І небо геть заполонила,
Та крапотіла досхочу.
Й душа моя увись летіла
Під чудодійний ритм дощу.
Й несли у далеч світлі мрії
І снилися казкові сни.
Та поверталися надії…
А дощик лопотів рясний
І втих… А ранок починався
І посвітліло навкруги.
Світ потихенько прокидався
І це було всім до снаги.