Сніг надворі, а на душі — весніє!
Бо вже така пора до нас іде,
Що і мороз вже на людей не діє,
Бо вітерець весну до нас веде.
Вона десь там, за білими снігами,
Але вже чути дихання її.
І хоч пташки ще не летять ключами,
І не співають трелі солов’ї,
А серце чує, що весна простує,
Бо більше світла й сонечка вгорі.
А довший день тепла все більш дарує,
І прокидаєшся раніше, до зорі…
Шукаєш квіти, що повинні бути,
Та сніг лежить, тож квіточок нема.
Та голосок синичок добре чути…
Вони співають, що пройде зима
За день чи два й запахне скрізь весною
Й почнуть бурульки на дахах рости.
Сніг потече водичкою гучною,
Затопить все, що навіть не пройти…
Тож хоч і сніг, та на душі весніє,
І серце чує, що весна іде.
І хоч зима ще трішки вередує,
Та йти пора, бо дінешся вже де?