О! Боже! Боже, зупини війну,
Хай хлопці всі повернуться додому
Не в небеса і не у вічну тьму,
А на вузеньку стежечку знайому,
Де бігали, коли малі були,
Метеликів і коників ловили…
До хати, де колись вони жили,
Де так кохали палко і любили…
Бо як же гарно й тихо в нас було,
Поля й ліси вкривалися квітками…
А кожен день нам ніс своє тепло,
Росли й мужніли хлопчики з роками…
Та от війна нам зруйнувала все…
Немає тиші, вже й нема стежини…
Вона лиш біль та страх, біду несе
І забирає майбуття в людини.