Зробімо, люди, раєм все довкілля,
Засіймо квітами усі поля.
Щоб чарівним у нас було дозвілля,
Щоб усміхалась квітами Земля.
Та засадімо землю всю садами,
Хай цвітом нас стрічають навесні,
А восени хай радують плодами
І дні в нас будуть сонячні, ясні…
Ну, а поля засіймо пшеницями,
Щоб гори збіжжя мали у жнива.
Щоб пахло скрізь духмяними хлібами.
І вдячності неслись увись слова.
Любімо нашу землю щиро, люди,
Вона наш дім, в нас іншого — нема…
І красивішого нічого в нас не буде…
До неї ж байдужіємо дарма…
Засмічуємо, кривдимо даремно,
А нам же жити тут, на цій землі.
Біда ж чатує, жде на нас недремно…
Тож поки ми живемо ще в теплі,
То Землю цю, планету, бережімо,
Не даймо їй загинути в біді,
Свою любов і доброту несімо,
Перебуваймо завжди у труді:
Насаджуймо дерева, ніжні квіти,
Порозчищаймо ріки, озерця…
Бо тут ще будуть жити наші діти…
Зігріймо щастям молоді серця.