Тривожний час, у нас війна палає…
І як же прикро бачити всіх тих,
Хто за війну і хто не співчуває,
А ще й вітає орків підлих, злих.
А є такі, хоч їх не так й багато,
Але з’являються повсюди тут і там…
Щоб людям нашим шкодити завзято
Й допомагати підло ворогам.
Це нелюди, такі ж самі, як орки.
Душа й нутро усе гниле у них.
Чи то з очей не можуть зняти шторки,
Чи то думок немає в них святих?
Сказати важко, та і що сказати?
Пристосуванці так ото й живуть…
Вони не підуть край свій захищати,
А от на зраду будь-яку підуть.
Душа в них підла й піднебіння чорне,
Вони ненавидять країну і народ…
Несуть всім людям горе невимовне
Й від ворога чекають нагород.
Та й ворог їх не стане поважати.
Той зрадить ще, коли вже зрадив раз…
Такого кожен буде зневажати,
Тим більше у складний воєнний час.