Ах, небеса які чарівно сині!
Осіннє золото під сонечком блищить,
Фашист російський у моїй країні,
По наших селах і містах гатить.
І по будинках, там, де сонні діти,
По залізницях, школах і мостах…
А ми прийшли у білий світ, щоб жити,
А жити не дає війна і страх…
Фашистська жити не дає Росія,
Руйнує долі, все довкіл крушить…
Поміж народів ворожнечу сіє,
Ракетами і день, і ніч гатить…
А в Україні в нас — краса осіння!
Опале листя казку шепотить…
Та замість пісні — плач і голосіння,
Бо гинуть люди… Ну, а їм би жить!
А їм би милуватися красою,
Що шле природа, їм би світ любить!
Та от душа осінньою порою
Злітає тихо у ясну блакить…
А на Землі лишились мами, діти,
Брати і сестри, жінка, чоловік,
Чарівні мрії і чудові квіти…
Коротким дуже видався їх вік…