Все ближче й ближче осінь до зими,
Коротші стали дні і довгі ночі.
Пізніше прокидаємося ми
І в парк чогось ідемо неохоче,
Бо там нема яскравої краси,
І не милують око пізні квіти…
Пташок не чути гарні голоси,
Не їздять вже на самокатах діти.
Легким сніжком ледь притрусило все,
І це ознака — осінь проминає.
А корективи вже зима внесе,
Що впевнено і сміло наступає
З усіх боків, упевнено гряде,
Така ото в зими важка робота...
Приходить холод… І береться де?
Тож з осінню прощатись неохота…
І зовсім мало, зовсім мало дня,
Що лише встав, а спати вже лягає…
І сонечко за хмарами щодня,
Чогось природа сумом все вкриває.