Все покинь, бо море кличе
Море хвильками хлюпоче
І пливе за небокрай.
Душу радує й лоскоче
Кличе й кличе: «Приїжджай!»
Як же хочеться пройтися
По пісочку й по воді.
То ж давай і не барися,
Щоб не шкодувать тоді,
Як мине барвисте літо
І небесна голубінь.
Скільки ж там тепла і цвіту,
Їдь на море — відпочинь!
Все покинь, бо море кличе,
Лащиться, мов кошеня.
Лагідне і таємниче,
Грає фарбами щодня.
Дуже різне в кожну пору,
Приїжджай і подивись
В воду чисту і прозору,
Волею насолодись.
Море кличе, море грає,
То ж поплавай, попірнай.
Хвилька берег обіймає…
Не барися! Приїжджай!