Вставав чарівний ранок у тумані,
Заграли перші ніжні промінці
І засвітились хмари полум’яні,
Зачервоніли відблиском в ріці…
Але недовго. Хмари підтяглися,
Закрили сонце, небо затягли.
І над землею хмуритись взялися,
Та накрапати зрідка почали…
Та це нічого. Всюди туманіє,
Так гарно, тихо, розлилось тепло…
Осінній ранок в позолоті мріє
І ласкою від річки потягло.
Вода тепленька, чиста і парує,
А всюди спокій, тиша і краса…
Ще луг осінній радістю квітує,
А на травичці виграє роса…
Такий чарівний ранок, просто диво!
Він щастя і любов у серце ллє.
Так затишно в природі і красиво
І це мрійливий настрій додає.